ШІ у роботі педагога: не таємний конкурент, а можливість для всебічного розвитку учнів

Ірина Таран — заступниця директора Черкаської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 32 на Черкащині. Вона поєднує адміністративну роботу з викладанням історії, а також фінансової та медійної грамотності, тож постійно балансує між документообігом і організацією освітнього процесу. Щоб оптимізувати ці різноманітні завдання, Ірина вирішила спробувати інструменти штучного інтелекту. На цей «експеримент» її надихнули учні та власне материнство.

«Окрім того, що я вчителька, я ще й мама семикласника. І коли бачила, як моя дитина й діти у школі, де я працюю, “юзають”, як вони кажуть, ШІ, а я ще трішечки “не в темі”, то ставало трохи соромно», — ділиться Ірина.

За її словами, вона вирішила спробувати нові технології: використовувала штучний інтелект для добору влучних назв для заходів або вправ. Але відчувала, що її знання та навички надто поверхневі. Тож коли дізналася про курс «Академія ШІ для освітян від Google», вхопилася за цю можливість.

«Під час навчання на курсі я почала заглиблюватися в тему. Відкриттям став NotebookLM — до цього я про нього не знала й, відповідно, не використовувала. А тут зрозуміла, що це інструмент, який допомагає створювати досить круті ресурси. Спочатку я використовувала його більше для своєї роботи як заступниця директора, адже він допомагав опрацьовувати певні нормативні акти, зводити їх у єдину систему та уніфікувати», — згадує героїня.

Пізніше Ірина почала використовувати NotebookLM для уроків і тепер активно опановує відеоогляди. «Штучний інтелект для мене — це, перш за все, інструмент освітнього процесу. І можливість розповісти колегам, що ШІ — це не ворог», — говорить вона.

І пояснює: колеги, які мають великий педагогічний стаж, на жаль, ставляться до штучного інтелекту дещо негативно. І з цього «стану опору» навіть дорікають учням за використання ШІ під час підготовки домашніх завдань. «Особливо це стосується написання творів. Наші мовники дуже сердяться, що, мовляв, діти перестали розуміти, як самостійно висловлювати свою думку, писати есе. Але діти зараз дуже цінують свій час», — підкреслює героїня.

Аби використати цей нюанс на користь освітнього процесу, Ірина розробляє й пропонує цікаві завдання, які поєднують «легітимне» використання ШІ з необхідністю власного аналізу та критичного мислення.

«Доволі часто використовую один прийом зі старшими класами. Ставлю штучному інтелекту запитання — він дає відповідь. Я цю відповідь друкую, оформлюю, наприклад, у Canva, роблю аркуш і кажу: “Діти, у нас сьогодні є проблемне питання. ШІ дав на нього таку відповідь. Спробуйте дати свою. Напишіть, чи погоджуєтеся ви з його ‘думкою’. Можливо, ви щось змінили б, додали чи взагалі відповіли інакше”», — розповідає педагогиня.

Також велику увагу вона приділяє написанню коректних промптів. «У сьомому класі ми вивчаємо становлення держави Русь-Україна. Я задала учням творче завдання — написати есе про діяльність одного з князів. Під час перевірки домашнього завдання я виявила, що більшість робіт було написано за допомогою ШІ, тому вирішила пояснити, як правильно ставити завдання. Кажу: “Діти, ви ж знаєте, що використання штучного інтелекту — це круто. Але ви повинні правильно формулювати запит. Насамперед — зазначити, що ви учень або учениця сьомого класу. Сказати: ‘Я зараз на уроці історії України. Я отримав завдання написати есе про києворуського князя’”. Бо він їм понаписував такі тексти, що я дивлюся — це радше наукова стаття, а не есе», — згадує Ірина.

Розуміти та підтримувати учнів допомагає власний досвід опановування ШІ-інструментів. Ірина згадує, як сама іноді припускалася помилок у прагненні отримати швидкий результат. «Одним реченням написала запит і розумію, що штучний інтелект видає надто загальну відповідь. Тому я потім сама вчилася: переглядала відео, уточнювала й конкретизувала формулювання».